А мені наснилась квітка – Незвичайна, семицвітка, Сім пір’їн живих в гніздечку Довкруж білого яєчка. Синя – з небом в «Лови» грала, Коли хмара в став пірнула. Жовта – у купаву впала, З неї соку натягнула. Золота, мов цар на троні, Розпростерлась на долоні Сонця, що за обрій дерлось, Золотом його обтерлась. Ще одна в город забралась, Із салатом цілувалась. І сама салатна стала, Барву листя увібрала. Інша – лізла в помідори, Як були спекотні змори, Досхочу томатом впилась І червоною зробилась. А найтонша в сад влетіла, Бо смачного захотіла – Абрикосу скуштувала, Помаранчі увібрала. Ще молочно-шоколадна. Здогадатися нескладно, Де могла вона сидіти. Може, скаже хтось з вас, діти? Барв усі вони набули, У гніздечко повернули. В коло стали – вийшла квітка – Незвичайна, семицвітка.
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=708357226606883&id=100022978355186